Історія міста
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО МІСТО НІКОПОЛЬ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
І. Передісторія М.Нікополя
Під час археологічних досліджень на території сучасного міста Нікополь були знайдені залишки поселень та поховань доби неоліту (ІV тисячоліття до н.е.), міді-бронзи (ІІІ — початок 1 тисячоліття до н.е.). скіфської (V-ІІІ століття до н.е.) та сарматської (ІІ століття до н.е. – ІІ століття н.е.) культур.
У кінці V століття до н.е. – ІІ століття н.е. на лівому березі Дніпра знаходився адміністративний і торгово-ремісничий центр першої на території України держави – Великої Скіфії, відомий в наукової літературі як Кам’янське городище (тепер знаходиться на території смт. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області у 5-кілометрах на південь напроти Нікополя).
У ІІ-ІV століттях на території сучасного міста Нікополя знаходилось поселення племен Черняхівської культури, яку науковці розглядають як культуру ранніх слов’ян та германських племен готів.
У другій половині І тисячоліття нашої ери по правому березі Дніпра через наш край проходив знаменитий шлях «з варягів у греки», який поєднав країни Північної Європи, Київську Русь з Візантійською імперією. На місці сучасного Нікополя був також перетин Грецького шляху з Солоним, який йшов з Криму на Київ. Починаючі з V століття н.е. наш край входив до зони «Великого переселення народів» із євразійських степів до Європи – гунів, аварів, угрів тощо.
Протягом середини ІХ – середини ХІ століть територія краю входила до володінь печенігів, з середини ХІ століття до 1237 року – половців Орди Біла Куманія, з 1237 до 1395 року – монголо-татар.
Наприкінці ХІV століття ці землі після розгрому татар військами середньо азійського полководця Тамерлана та їх повернення на батьківщину були захоплені українсько-литовськими військами Великого Князя Литовського Вітовта.
ІІ. Козацька доба м.Нікополя
У ХVІ – ХVІІІ століттях територія Нікопольського краю була місцем колонізації українськими козаками та розташування 5 найвідоміших із 7 Запорозьких Січей: Томаківської (середина ХVІ століття — 1593 рік), Базавлуцької (1594 – 1638 рр.), Микитинської (1639 – 1652 рр), Чортомлицької (1652 – 1709рр. 1728 – 1730рр.), Нової (1734 – 1775 рр).
Перше документальне свідчення про місцевість, де знаходиться сучасне місто Нікополь – Микитин Ріг та Лиса Гора, відноситься до 1594 року у щоденнику посла Священної Римської Імперії Еріха Лясоти до Базавлуцької Січі. Микитин Ріг, а також Кам’яний Затон були описані ним як місця татарської переправи на Дніпрі.
У 1639 році в урочищі Микитин Ріг козаками Війська Запорозького була збудована місто—фортеця Січа, де було розташовано два козацьких реєстрових полки проти татар.
У січні 1648 року повстанський загін козаків на чолі з Богданом Хмельницьким захопив Микитинську Січ і розгромив в ній поляків, і перетворив її у центр підготовки Визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої. У квітні 1648 року на Великій Козацькій раді у Січі Богдан Хмельницький був обраний гетьманом Війська Запорозького і отримав гетьманські клейноди. Це був початок створення Української козацької держави, коли він на Січі створив повстанську армію і Уряд Війська.
У середині ХVІІ століття на основі передмістя Микитинської Січі утворилась поселення Микитин Перевіз. Він був важливим прикордонним містечком Війська Запорозького Низового до 1775 року. Тут були розташовані військова залога, митниця, поштова станція, церква Святої Покрови Богородиці, близько 40 хат сімейних запорожців.
ІІІ. Нікополь за часів Російської імперії (1775 – 1917 рр.)
Після ліквідації Нової Запорозької Січі російськими військами по наказу імператриці Катерини ІІ у 1775 р. Микитин Перевіз – у складі Новоросійської губернії. У 1780 році у зв’язку із запланованим будівництвом фортеці він перейменований на Нікополь. Проте фортеця не була збудована, і Нікополь увійшов до складу Катеринославського повіту однойменної губернії, як позаштатне містечко.
У кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століть Нікополь розвивався як торгово-ремісниче поселення. У другій половині ХІХ століття в ньому з’явились перші промислові підприємства. У 1897 році населення містечка досягло 8100 чоловік.
На розвиток містечка мали великий вплив великомасштабна торгівля хлібом, салом, вовною, видобуток марганцю поблизу Нікополя на річці Солоній з 1886 року та введення в експлуатацію залізниці Кривий Ріг – Нікополь – Олександрівськ у 1903 р..
У кінці ХVІІІ – на початку ХХ століть Нікополь відвідували видатні діячі науки, культури і мистецтва – В.Жуковський, Д.Яворницький, М.Кропивницький, М.Костомаров, С.Прокоф’єв та інші.
ІV. Нікополь під час українських національно-визвольної боротьби у 1917-1921 рр.
Після лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р. Нікополь пережив гострі періоди боротьби різних політичних сил за владу в країні. Протягом чотирьох років у Нікополі діяли, змінюючи один одного, органи влади тимчасового революційного уряду Росії (березень — жовтень 1917 р), Української Народної республіки (листопад – грудень 1917 р). Української радянської республіки (січень – березень 1918 р), австро-німецьких військ (з квітня 1918 р.) та Української держави гетьмана П.Скоропадського (травень-листопад 1918 р.), Директорія УНР (листопад 1918 – січень 1919 р.), більшовицької Української СРР (лютий 1919 – червень 1919 р.), тимчасової робітничо-селянської комісії, утвореної учасниками Троїцького народного повстання (8 – 14 червня 1919 р.), надзвичайних органів КП(б)У і Червоної Армії РРФСР (червень – липень 1919 р.), командування збройними силами півдня Росії генерала А.Денікіна (серпень – вересень 1919 р.). Революційної Повстанської армії Урмії України батьки Махна (жовтень – грудень 1920 р.) більшовицької УСРР ( січень – жовтень 1920 р.), командування Російської Армії генерала П.Врангеля (11 – 17 жовтня 1920 року) більшовицької УСРР з жовтня 1920 р. Внаслідок бойових дій і терору, економічної руйнації, епідемій небезпечних хвороб і голоду населення Нікополя скоротилось з 3495 осіб до 10545 осіб.
V.Нікополь у 1920-х – 1930-х роках
У 1921 р. Нікополь став центром однойменного повіту, з 1923 р. райцентром Криворізької округи. У 1926 р. Постановами ВУЦВК та РНК УСРР Нікополю було надано статус міста і утворено міську раду.
Під час реалізації органами комуністично-радянської влади нової економічної політики господарство м.Нікополя було відновлено.
З 1929 р. на території передмість м.Нікополя проводилася колективізація сільського господарства. У 1932 р. місто увійшло до складу створеної Дніпропетровської області. Протягом 1932-1935 рр. у Нікополі був збудований найпотужніший в СРСР Південно-трубний завод. значно розширили виробництво інші 23 промислові підприємства.
За даними Нікопольського товариства «Меморіал» під час голодомору 1932 – 1933 рр. у Нікополі загинуло 810 осіб, під час масових комуністичних репресій у 1930-х р. було арештовано 1882 особи, з них близько 1600 — розстріляно.
В зв’язку з перетворенням м.Нікополя у великий промисловий центр південної України постановою ВУЦВК та РНК УСРР від 15 березня 1934 р. Нікополю було надано статус міста обласного підпорядкування.
VІ. Нікополь під час Другої світової війни 1939 – 1945 рр.
Після початку Другої Світової війни у Нікополі здійснювалися широкомасштабні військово-мобілізаційні заходи – формування 176-ї та 206-ї стрілецьких дивізій, 66-ї винищувальної авіадивізії.
На 1 січня 1941 р. у Нікополі проживало 70 тисяч осіб. Після нападу Німеччини на Радянський Союз відбулась масова мобілізація тисяч нікопольців у Діючу Армію. В зв’язку з підходом німецьких військ основне промислове обладнання Південно-трубного і машинобудівного заводів ім.В.І.Леніна було евакуйовані на Урал.
Під час німецької окупації місто з 17 серпня 1941 р. по 07 лютого 1944 року у Нікополі загинуло близько 8000 мешканців и радянських військовополонених. Нанесено збитків народному господарству до 1 млрд. карбованців. В районі Нікополі ріяли радянські партизанські загони та підпільні організації, але вони були викриті і розгромлені німецькими карателями.
В ніч з 7-го на 8 лютого 1944 р. військами 3-го та 4-го Українських фронтів Нікополь було звільнено від німецьких окупантів. За героїзм і мужність в боях за місто звання Героя Радянського Союзу було удостоєно 8 воїнів Червоної Армії, за успішні бойові дії було присвоєно почесне найменування «Нікопольські» — 16 військових частин Червоної Армії. В боях на фронтах, в німецькому полоні загинули і померло від ран, пропало без вісті близько 2000 мешканців м.Нікополя. Шість уродженців м.Нікополя були удостоєні за мужність і героїзм в боях звання Героя Радянського Союзу.
VІ. Нікополь у 1945 – 1991 рр.
Після відбудови народного господарства м.Нікополя у післявоєнні роки місто інтенсивно розвивалось як центр промислового вузла півдня України. Його основу складали Південно-трубний завод, з березня 1966 р. введений в експлуатацію найпотужніший в Європі завод феросплавів, кранобудівний завод ім. Леніна та нитковопрядильна фабрика, відбувалось розширення та модернізація інших двох десятків підприємств – заводу «Більшовик», механічного заводу, цегельного заводу та інші.
У 1950-ті – 1980-ті рр. у Нікополі велося широкомасштабне житлове будівництво мікрорайонів з відповідною соціально культурною інфраструктурою (училища, школи, клуби, бібліотеки, магазини торгівельної мережі тощо)
У 1980 р. Президія Верховної Ради СРСР нагородила місто Нікополь орденом Трудового Червоного Прапора за високі досягнення у розвитку народного господарства та у зв’язку з 200-річчем заснування від перейменування Микитиного Перевозу у Нікополь, ігноруючи козацький період в історії міста. За останнім Всесоюзним переписом 1989 р. населення м.Нікополя складало 158 тисяч осіб.
VІІ. Нікополь за часів незалежності України
Проголошення Верховною Радою УРСР незалежності України 24 серпня 1991 р. було підтримано Нікопольською міською радою 26 серпня 1991 р. Розпочався процес інтенсивних політичних та соціально-економічних змін, пов’язаних зі становленням і подальшим розвитком Української самостійної держави та ринкової економіки.
Флагманом промисловості м.Нікополя є ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» — основний виробник феросплавів, зварних флюсів, марганцевого агломерату та електродної маси в Україні. На промисловому майданчику ВАТ «НПТЗ» утворилися приватні підприємства – «Трубосталь», «Інтерпайп», «ЮТіСТ», «Сентравіс» та інші. Частина інших підприємств міста булі реорганізовані, частина — припинила свою діяльність, зокрема нитково-прядильна фабрика.
У листопаді 2000 р. Нікопольська міська рада прийняла рішення про символіку територіальної громади. 26 липня 2001 р. Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 878 «Список історичних населених місць України», в який внесено Нікополь з датою першої згадки — 1594 рік (помилково визнано згадку про місце татарської переправи, як початок заснування міста).
29 липня 2011 р. Нікопольська міська рада прийняла рішення про встановлення офіційної дати заснування м.Нікополя – 1639 рік на підставі результатів науково-дослідницької роботи Інституту історії України НАН України та рішення його Вченої ради від 12 грудня 2001р.
Отже, місто Нікополь є єдиним місцем в Україні що походить від унікального центру українського державотворення, якою була Микитинська Запорозька Січ (1639 – 1652 р.), що стало місцем початку державного періоду в історії українського народу, відомого як Українська Козацька Держава – Військо Запорозьке (1648-1775 рр.) та його першої гетьманської столиці.
Заступник директора
КЗ «Нікопольський краєзнавчий музей»
з наукової роботи
М.П.Жуковський